Наука спілкування з “голубими друзями”. Частина друга

Якщо після описаної в частині 1 перевірки документів вас не відпускають і пропонують кудись піти – це причина зосередитися і „включити процесор”. Найкраще - ввічливо відмовитися: „Я запізнююсь на роботу/потяг”.

3. ЗАТРИМАННЯ

Якщо міліціонер наполягає, поцікавтеся, в чому причина такої наполегливості. Вимагайте складання протоколу затримання прямо на місці, а не десь там, де йому зручно.

Є два законних пояснення дій міліціонера, який встановив вашу особу методом звірки фото у вашому документі з вашим обличчям. Перше - вас „підозрюють у скоєнні злочина”. Друге - звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення.

Швидше за все, на вас будуть чинити „психологічний тиск”, щоб складати протокол не на місці. Скільки можете, не піддавайтеся. Важливо: спокійно і впевнено розмовляти з голубим другом. Якщо це звичайна перевірка, і вас вважають потенційною жертвою, з якої можна якось поживитися, є шанси, що після короткої розмови вас відпустять.

Якщо бачите, що за вас „взялися”, не показуйте жодних ознак невпевненості чи ніяковості від ситуації, втягуйте міліціонера в діалог, змусьте його виправдовуватися.

Наполягайте на тому, що дії міліціонера – це затримання, а значить: „Якщо це затримання, давайте складемо протокол затримання, якщо не затримання – я йду по своїх справах”. У затримання повинна бути якась підстава. Тактовно, але впевнено наполягайте на тому, щоб вам її пояснили.

4. ПРОТОКОЛ

Складання протоколу про адміністративне затримання є надзвичайно важливим юридичним ритуалом. Поки протоколу немає, ви офіційно не затримані – а, значить, можете вільно дзвонити, куди заманеться. Теоретично – просто звалити. І ще: якщо ви вже годину сидите в „обізяннику”, а протоколу досі не склали – значить, вас не затримано, і ви, в певному юридичному сенсі, в „обізяннику” не сидите. Зрозуміти це нормальній людині складно, але так воно і є.

Тому для вас дуже важливо, щоб протокол склали відразу і вказали там правильний час і дату затримання, прізвище й посаду співробітника МВС, котрий провів затримання, причину затримання (адміністративне правопорушення чи підозра у скоєнні злочину) з обов’язковим посиланням на статтю, що його передбачає.

Протокол підписує міліціонер і ви. Пишіть в протоколі своє бачення ситуації, уточніть час затримання. Якщо викладене у протоколі не відповідає дійсності, не відмовляйтесь його підписувати (хоча ви маєте таке право – скористайтеся ним, коли вам не дають нічого в нього дописати), а зробіть напис про те, що не згодні з описаним, і викладіть свою версію подій. Вкажіть усі вчинені проти вас порушення.

Крім протоколу про затримання, нічого не підписуйте. Не забудьте взяти копію – це згодиться потім для оскарження затримання. Однак, її вам можуть і не видати.

Якщо адмінпротокол склали на місці і вас кудись ведуть, або вам не вдалося домогтися складання протоколу на місці (останнє вже є порушенням, яке ви зможете потім оскаржувати, записавши, що „скласти протокол на місці затримання сержант Х категорично, у грубій формі відмовився”) – прямуйте за представником влади.

Можна стати в позу й казати „без протокола нікуди не піду”, але якщо навколо – нікого, темно й пізно, вас можуть силоміць запхати до бобика під приводом підозри в алкогольному сп’янінні, або взагалі без пояснень. Тому не варто наражатися на зайвий конфлікт, особливо якщо самі ППСники вас провокують.

Якщо вас ведутьвезуть кудись, необхідно спитати, до якого саме відділку. Відмовитись від візиту до відділку ОВС не можна.

І ні в якому разі не варто чинити фізичний спротив – це дасть купу підстав для затримання і звинувачень вас у злісній непокорі, образі, нападі на посадовців-при-виконанні та іншому криміналі. А також дозволить вдягнути на вас „спецсрєдство наручники”, в якому людина значно більше справляє враження жертви, і отримує відповідне ставлення з боку стражів порядку.

Якщо вас затримують як п’яного (а ви тверезий), типу для статистики – вимагайте перевірки на алкоголь.

5.ОБШУК

Завівши в комірчину (метро, вокзали) чи відповідну кімнату РОВД, вас захочуть обшукати і запропонують відкрити сумку. У такому випадку, відмовляйтеся і протестуйте – ви нічим не зобов’язані цього робити. Якщо міліція сама лізе до вас в торбу і лапає за труси, або пропонує показати, що там, реагуйте так само: „ Це що, обшук? На яких підставах? Які ваші звинувачення? Прошу спершу скласти протокол затримання (якщо ще не склали) і вказати причини, приведіть понятих”. Уважно стежте за процесом обшуку – якщо щось зникне/знайдеться, поки ви розглядаєте колоритного бомжа в „клітці”, чи відволікаєтесь на співробітника, який вам „забиватиме баки” – ви потім нічого не доведете.

До речі, і той, хто обшукує, і „поняті” мають бути однієї з вами статі! (Статті 264, 265 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Про шмон – він же „особистий огляд, огляд і вилучення речей та документів” – робиться відповідний запис у протоколах про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення (якщо на вас і такого написали) із зазначенням усіх вилучених речей і документів, їх індивідуальних ознак – колір, модель телефону, номер паспорта...

Не варто намагатися залякати міліціянтів якимись „зв’язками”. Я неодноразово бачив, як затримані вдавалися до такої тактики – і завжди безрезультатно. Міліціянти чують таке десятки разів щодня, і ставлення у них до погроз – відповідне. Особливо ж не варто хвалитися зв’язками, якщо у вас-таки щось знайшли – це може тільки значно збільшити вартість вашої свободи.

На погрози типу „посадимо на 10 діб” реагувати не варто – це залякування або провокації вас на діалог, від якого краще утриматися. Навіть при найгіршому розкладі, вас зобов’язані випустити через три доби. При хорошому – відразу після шмону, при середньому – 3 години.

Якщо у вас є підстави боятися обшуку – зробіть так, щоб перші знахідки у ваших кишенях (зазвичай особистий обшук передує „шмананню” торбирюкзака) характеризували вас як позитивну, спортивну, „правильну” або „релігійну” людину, в якої просто не може бути нічого цікавого для патрульних. Прийоми тут – у кожного свої. Велика кількість непотребу – теж плюс. А от показово брудні шкарпетки чи несвіжа нижня білизна (попри поширений молодіжний стереотип) часто стає предметом ретельного дослідження. Деякі “артефакти”, на кшталт згорненої фольги – привід для дуже ретельного шмону із зніманням шкарпеток, штанів і копирсанням у взутті.

Взагалі, старі ППС-ники дуже винахідливі – одного разу товариш був дуже здивований, побачивши, як міліціонер вправно знімає об’єктив з його древнього середньоформатного фотоапарата, акуратно підіймає стеком дзеркало, щоб подивитися, чи нічого там не заховано.

Далі: не варто підіймати предмети, які випали у правоохоронців (особливо, якщо вас просятьнаказують це зробити). Як би ці предмети не виглядали, насправді можуть виявитися „забороненими речовинами” якраз у кількості, достатній для порушення кримінальної справи.

У будь-якому випадку, коли дії співробітників міліції виходять за межі Закону, потрібно тактовно про це сказати. До мене якось при обшуку в комірчині на станції метро сержант поліз в труси. Не знаю, чи він шукав траву, чи мав які інші наміри. Я сказав: „Е, це ви вже щось не те шукаєте”, після чого мєнт відчепився і навіть почав виправдовуватися: „Служба така, наркоманів розвелось”.

Далі буде: про дзвінок рідним, адвоката, „речовини” та їх підкидання.

Станіслав Давиденко

Tags: ,

Comments are closed.