Неорганізовані тези до Дня української мови

Численні звернення з проводу Дня української мови знов повторюють хибні, на мій погляд кліше. Знов нібито вибачаються перед іншомовними: «Мета акції - це не принизити достоїнства інших мов чи національних меншин». Це абсолютно зайве речення, бо українофобів в Україні насправді значно менше, ніж може здаватися з інтернету. Кожний вже давно зробив свій вибір і існує у своєму мовному середовищі. Не варто ні перед ким вибачатися за факт свого існування. Також не варто нікого переконувати.

Ось ще: "Не зважаючи на те, що українці становлять більше 70% населення України, державна мова серед жителів країни не настільки популярна". Взагалі, зовсім мені не зрозуміло, до чого тут питання державної мови? Мовне середовище слід створювати самім собі, і ставити державу перед фактом, а не виправдовувати (саме так це і звучить) свою україномовність державною мовною політикою. За совєцьких часів мови народів СРСР здебільшого були затавровані ідеологами як неперспективні, крім литовської, латиської, естонської, грузинської і вірменської. Носії перспективних мов не влаштовували ніяких акцій, а просто вживали мову між собою. А творчі люди цими мовами творили і, потрапляючи на загальносоюзний рівень, не дуже переймалися такими речами, як свій акцент в російській мові.

Якщо хочете, щоб українська мова ніколи не мала шансів відродитися в Україні, скористуйтеся нагодою, днем мови, і підіть воювати з продавщицями, офіціантками та різними клерками, вимагайте від них відповідати вам державною мовою. На мою думку, є значно краща стратегія: підтримуйте своїх. Не лінуйтеся зайвий раз прокоментувати цікавого автора в ЖЖ, підтримати розмову, розвіртуалитися. Коли вас в кав’ярні з десяток, і ви всі розмовляєте українською мовою, це має значно потужніший виховальний ефект на персонал, ніж ваші цитування конституції та остогидлі розповіді про те, що мова в людини, а язик в свині, коли ви тільки один такий на тисячу.

Прикусіть собі язика, коли збираєтеся написати, що не читаєте сучукрліт, бо там матюки. Краще напишіть розгромний, дотепний відгук на твір автора, котрий вам не сподобався. Цим ви самі особисто долучитеся до літературного процесу, а не постачатимете аргументів українофобам перепрофілювати останні книгарні на точки збуту іноземної літератури.

В сучасну цифрову епоху дуже важливо відмітитись в інтернеті, отже, не забувайте клікати на україномовні ресурси, обирати опцію «укр.», якщо дається такий вибір, а не споживайте інформацію за звичкою будь-якою мовою. Тоді адміни сайтів не крапатимуть на мозок власнику, що українська версія не потрібна, бо на ній кліків за день стільки, скільки на російській за секунду. Так само і з товарами: затримайтеся на зайву хвилинку в супермаркеті і купуйте той продукт, на упаковці котрого є змістовний текст українською мовою, а не якесь пусте словосполучення для проформи. І робити це треба не раз на рік, а щоденно. Треба усвідомити, що українофобська політика влади уможливлюється байдужістю до мови населення, і перед усім, населення освіченого. Вам потрібні гроші на мовознавчі дослідження? На новий правопис? Скасувати ПДВ з українських книжок? Найкращим аргументом, цих грошей не давати, і, взагалі, закрити всі мовні інститути, є блог освіченої людини, патріота, де він/вона пише «я щітаю». Дивиться, щоб не простібати мову та країну назавжди.

kerbasi

Tags:

Comments are closed.