93-ій річниці Великої жовтневої соціалістичної революції присвячується

Зазвичай, коли звинувачують комунізм, кажуть насамперед про конкретні злочини режимів, які взяли на озброєння комуністичну ідеологію. Згадують Голодомор, ГУЛАГи, війни по всьому світу, рахують мільони жертв комунізму.
Вважаю цей підхід у корені неправильним. Націоналісти в усьому світі теж не воювали у білих рукавичках.

Все частіше і частіше чую від людей старий постулат: мовляв, гарну ідею про всезагальну рівність неправильно втілювали в життя.

Візьмуся зараз за важку і невдячну працю: довести людям, що Сталін був найкращим комуністом з усіх можливих на той період, що звірств він чинив не більше, ніж було мінімально необхідно для того, щоб зберегти імперію СРСР та її ідеологію – комунізм. Що злочинною і антилюдською є сама ідеологія, а виконавці, обравши її, вже не мали іншого шляху.

1. Конкуренція.
Світ побудований на конкуренції і розвивається лише завдяки їй. Самці б’ються за самицю, в результаті діти успадковують гени найсильнішого. Виробники товару борються між собою за ринки збуту, в результаті покупець отримує товар найвищої якості за найнижчу ціну, який тільки можливо виробити у даний момент.
Політики конкурують один з одним і викривають один одного, в результаті виборець знає все про кожного з них – якщо цікавиться, ясна річ.

Звісно, оскільки зараз не дикі часи, то старі, слабкі, хворі і просто ледачі не йдуть на їжу сильнішим і не вмирають з голоду, а живуть на пенсії і субсидії. Але живуть вони значно гірше, ніж молоді, здорові, активні і працьовиті, і так і повинно бути.

Комунізм – проти конкуренції, отже, проти розвитку, за регрес.

2. Страх або інтерес.
Люди в принципі можуть працювати або за страх, або за інтерес. За комунізму чи, певніше, за його недоробленого предтечі соціалізму люди працюють за страх. Причому працюють дуже погано. У сталінські часи, наприклад, людей примушували працювати абсолютно нелюдськими методами. За кількахвилинне запізнення людина могла загриміти у табори, за найменшу помилку чи неякісну роботу її могли звинуватити у шкідництві і взагалі після тривалих катувань розстріляти. І все одно люди працювали значно гірше, і продукт їхньої праці був значно гірший за якістю, ніж вироблене у державах, де людей заохочували працювати матеріально.

Добре, не будемо про інші держави, бо можуть сказати, що там живуть інші, більш працьовиті і дисципліновані люди. Давайте візьмемо в межах СРСР, в межах одного міста – яка картопля була кращою - куплена у державному магазині і вирощена в колгоспі чи куплена на базарі і вирощена бабусею на власному городі без жодної механізації? Розгадка одна – бабуся працювала на себе і свою сім’ю, яка їла цю картоплю і отримувала гроші від її продажу.

Причому це стосується не тільки СРСР і не тільки Європи. У США рабовласницький устрій впав не через гуманізм, а через те, що капіталістам потрібні були кваліфіковані робітники, а не бидло, що працює з-під нагайки. Який інтерес рабу якісно працювати? Вільному – зрозуміло, бо інакше його оштрафують чи звільнять. До того ж, мати на заводі чужих рабів дуже невигідно, хоча б тому, що довелося б найняти купу людей для охорони, бо могли б втекти, і плати власнику компенсацію :)

Крім того, раб і вільна людина не можуть працювати поруч. Як не могли за часів СРСР брати у радянські футбольні команди легіонерів. Бо як би грав радянський футболіст, що рахувався десь шахтарем або міліціонером і отримував не таку вже й велику зарплату, якби поруч нього бігав такий самий футболіст у такій самій формі і отримував мільйони?

Отже, тому, хто не збирався матеріально зацікавлювати своїх людей, для того, щоб примусити працювати одну шосту земної кулі, треба було, щоб розмах репресій був досі нечуваним. Щоб боялися всі на рівні підсвідомості. Інакше – або млявий саботаж в масштабах однієї шостої, що є катастрофа, або повстання.

Людина хоче і може працювати лише на себе і свою родину. Якщо ситуація у неї цілком благополучна (цьому сприяє життя у благополучних державах), вона може зайнятися безкоштовною суспільно корисною працею. У соціалістичній державі, щоправда, люди теж багато допомагають один одному – бо гроші нічого не вирішують, а вирішують зв’язки, отже, кожен інтуїтивно націлений мати їх якнайбільше. (Це, якраз, не так вже й погано).

3. Рівність і розподіл матеріальних благ.
Я ще не сказала про задекларований постулат, що всі мають бути рівними. Оскільки рівність у багатстві неможлива, більш-менш рівними можна бути лише у злиднях. Це означає, що у людей, які здатні на щось велике, треба забрати все і зрівняти їх з бомжами.
Тим, хто вміє добре працювати, заважати це робити – як руйнували, наприклад, приміські теплиці, які будували люди на своїх ділянках.

Вони сказали: «Від кожного за здібностями, кожному – за працею». За працею розподіляти щось неможливо, тому що хто визначить, хто скільки напрацював – чиновник? Бачив хто-небудь об'єктивного і справедливого чиновника? Отже – блат.

Якщо символ капіталізму – гроші, то символ соціалізму – блат. Ти мені притримай під прилавком ковбасу, а я тобі притримаю чобітки. Принизливо і непродуктивно.

Якщо при капіталізмі будуються стосунки «продавець-покупець», то при соціалізмі – «начальник-підлеглий».
Хто ж начальник, а хто підлеглий? Той, у кого щось є (навіть не його власне – якийсь предмет чи якась можливість), був начальником над тим, хто хотів це одержати. Продавець був начальником над покупцем, продавщиці зазирали в очі і уклінно чекали, стоячи у довжелезній черзі, поки вона закінчить базікати з колегою. А прибиральниця була начальником над інженером, робила йому хамські зауваження. Міліціонер, навіть рядовий, і тим більше чиновник були начальниками взагалі над всіма.

4. Інтернаціоналізм.
Комунізм обов’язково передбачає інтернаціоналізм і боротьбу класів. Але коли іде війна, не піхота воює з кавалерією, чи танкові війська з авіацією, а армія однієї держави з армією іншої держави. За тим же принципом, не капіталісти протистоять робітникам, чи селяни інтелігенції, а одні нації іншим націям. Інтернаціоналізм вигадали ті, хто не зміг зібрати свою націю в один кулак і успішно протистояти іншим, тому вони горнулися до інших націй, а ті зі зрозумілих причин їх відштовхували.
І якщо в армії почнеться розлад, тобто дійсно одні генерали почнуть воювати з іншими, ця армія програє війну. Так само, якщо в державі почнеться класова боротьба, дуже імовірно, що ця держава припинить своє існування або, принаймні, сильно відстане у своєму розвитку.

Інтернаціоналізм – ідея нездорова, здоровою, тобто, споконвіку властивою людям, є націоналізм. Доведу елементарно. Чия дитина найкраща, чия мама найкраща? Кожен скаже: моя. Бо це в інстинкті закладено. Дитина може бути не найздібнішою з-поміж інших дітей, а мама взагалі може поводитись, як завгодно – але спробуй запропонувати батькам поміняти свою дитину на іншу - скажімо, з вищим IQ, чи маму на іншу, молодшу і стрункішу? :)

Чия нація найкраща в світі? Звичайно, моя. Чому? Бо нормальна людина любить свою родину, своїх родичів, своїх друзів і свою націю. Причому, якщо родина є маленькою спільнотою, то нація – великою, тому, якщо набереться достатня кількість людей, що думають, так само, як я, з нашою державою і нацією почнуть рахуватися і заздрити їй.

Інші нації слід поважати. А свою любити. Зневажати, тим більше, нищити інші нації – це перебір :) Люблячи понад усе власну дитину і вважаючи її найкращою у світі, ви ж не будете ні за що бити інших дітей, правда? Хіба що, якщо вони вкількох систематично б’ють вашу дитину. Але тоді вже самі винні, нащо били? :)

Висновок: чи треба відзначати 7 листопада?
Безумовно, треба. Щоб щороку рахувати тих, хто збирається цього дня біля пам’ятника Леніну і пильно стежити за їхньою кількістю. Не дай Боже, більшатиме. Тоді терміново треба буде щось робити.

bilozerska

Tags: ,

Comments are closed.